ЗІПСУ́ТІСТЬ, тості, ж., розм. Властивість за знач. зіпсу́тий. Охтирський же цільний у своїй зіпсутості і одверто, цинічно декларує своє міщанське пристосовництво (Вітч., 1, 1962, 154).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 575.