ЗІРНИ́ЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до зірни́ця1 1. — Грицю,— казала Анничка,— до тебе Вийду, як перша зірничка зійде (Павл., Бистрина, 1959, 113); * У порівн. А очі! Ох, які гарні були її очі! Блакитні, як небо, тихі та задумливі, як вечірня зірничка (Кобр., Вибр., 1954, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 577.