ЗІСТА́РІТИСЯ і ЗОСТА́РІТИСЯ і ЗСТА́РІТИСЯ, іюся, ієшся, док., розм. Те саме, що зіста́ріти. Увесь якийсь мов пригнічений він, а зістарівся так, що й не пізнаєш (Гр., І, 1963, 289); [Охрим:] Де був, не питай, бо зостарієшся, як усе будеш знати (Кроп., І, 1958, 148); Зажурилась тяжко Ївга, аж краса її зов’яла; зстарілась, ходить похмура (Вовчок, І, 1955, 95).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 579.