ЗІ́ТКАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зітка́ти. Ця сорочка в нього зіткана з найтонших ниток, які могла вивести його Докія (Стельмах, II, 1962, 175); З-під віночка білих квіточок хвилею спадала аж до землі пелена, зіткана буцім з павутини (Стор., І, 1957,372); * Образно. Співали дівчата, і злагоджена, сумовита пісня, зіткана з одних жіночих голосів, звучала особливо проникливо і хвилююче… (Ряб., Жайворонки, 1957, 59); // зі́ткано, безос. присудк. сл. * Образно. З яких скорбот, з яких страждань Нам зіткано життя! (Бернс, Вибр., перекл. Лукаша і Мисика, 1959, 105).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 579.