ЗІЯ́ТИ, я́є, недок. Те саме, що зя́яти. Ліворуч гірської дороги.. зіяла поросла лісом пропасть (Коб., І, 1956, 381); Коло полу зіяли дві порожні скрині: Наталчина й Христі (Кос., Новели, 1962, 153); Надворі на возі у соломі лежали, зіяючи чорними круглими отворами, авіабомби (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 709).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 581.