ЗГВАЛТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. 1. Силою примусити до статевого акту. Він почав розповідати відповідний випадок, коли таким же робом йому удалося згвалтувати під час арешту одну вродливу дівчину, дочку бідної вдови (Вас., Незібр. тв., 1941, 178); Першої ж ночі він згвалтував Анюту (Донч., II, 1956, 112).
2 Порушити спокій, розтривожити кого-, що-небудь підняти на сполох. [Терешко:] Мерщій згвалтую людей (Кроп., II, 1958, 379); * Образно. Раптом тиху ніч згвалтувала нова пожежа (Д. Бедзик, Дніпро. , 1951, 189).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 511.