З-ПО́МІЖ, прийм., з род. в.
1. Уживається при вказуванні на середовище або сукупність предметів, звідки виходить, виділяється, випадає і т. ін. хто-, що-небудь; з. Від того дня почали звірі день поза день посилати Медведеві одного з-поміж себе на страву (Фр., IV, 1950, 71); 3 плавнів вставала ніч. Спочатку морок поліз з-поміж очеретів, а за ним дихнули озерця й купини білим туманом (Коцюб., І, 1955, 363); Гнат вийняв засмальцьований блокнотик, розгорнув його, з-поміж листочків посипалися крихти і тютюнова потеруха (Тют., Вир, 1964, 33).
2. Уживається при вказуванні на сукупність осіб або предметів, серед яких хтось, щось перебуває або відбувається яка-небудь дія. [Гелен:] Ся діадема, сяя патериця — то знаки влади над всіма царями. Я рівного собі не маю тут з-поміж усіх владарів і героїв (Л. Укр., II, 1951, 300); З-поміж образів, Бучмою створених, образ Леніна — серцем отеплений! (Тич., II, 1957, 37); Витягнувшись понад шосе, ледве видніється вона [словацька Грінава] черепичними дахами з-поміж садів (Гончар, III, 1959, 316).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 696.