ЙОД, у, ч.
1. Хімічний елемент, кристалічна речовина темно-сірого кольору з металевим блиском, яку видобувають переважно з морських водоростей. Пахне [коло моря] канатами, рибою, йодом (Коцюб., II, 1955, 415); По Каспійському морю, по залізницях ідуть з Туркменії в братні республіки суперфосфат і сірчана кислота, йод і бром (Ком. Укр., 5, 1966, 75).
2. Розчин цієї речовини в спирті для медичних потреб. Перше я мазала руку йодом.., але од йоду дуже шкура злазить (Л. Укр., V, 1956, 6); Наталя висловила енергійне побажання, щоб мандрівник узяв йоду, бинти, аспірин і хінін (Донч., VI, 1957, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 62.