КАБАНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш. до каба́н. Купив [Гнат] двох кабанців, доглядав, годував їх — такі ситі були (Коцюб., І, 1955, 31); [Кіндрат:] Хлів хочу збудувати. Макар Іванович порадив, каже: раз кабанця збираєшся купувати, то хлів треба будувати (Корн., II, 1955, 138).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 63.