КАВ’Я́РНИК, а, ч. Те саме, що ка́вник. Ставить [тітка Сима] кав’ярник на плитку, а сама сідає в крісло і починає молоти каву (Коч., II, 1956, 456).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 67.