КАВАЛЕРІ́ЙСЬКИЙ, а, е. Прикм. до кавале́рія і кавалери́ст. Коні були хороші, але все ваговози. Семен любив неприборканих кавалерійських коней (Сміл., Зустрічі, 1936, 29); Микола Щорс наближався. Стрункий, в сірій кавалерійській шинелі, з нагайкою (Довж., Зач. Десна, 1957, 120).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 66.