КАВКА́ЗЦІ, ів, мн. (одн. кавка́зець, зця, ч.; кавка́зка, и, ж.). Народи, що населяють Кавказ; уродженці Кавказу. В ту ж мить, мов за командою, поліцаї піднесли кавказцям заступи, граблі, ноші (Збан., Єдина, 1959, 244); Він скидався на кавказця чи взагалі на якогось мешканця півдня (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 88).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 66.