КАДРИ́ЛЬ, і, ж. Танець із шести фігур, який виконують пари, що стоять одна проти одної. Боярин насилу розіпхав гурт, щоб серед хати поставити молодих до першої кадрилі (Н.-Лев., І, 1956, 145); Хіба піти самому і заангажувати її до кадрилі..? (Фр., VI, 1951, 228); А брат мій сам вже далі Добрав, як витинають мазурку чи кадриль (Рильський, II, 1946, 188); // Музика до цього танцю. Звуки кадрилі.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 69.