КАДРОВИ́К, а, ч.
1. Кадровий працівник якого-небудь підприємства, установи, організації тощо. Їх зібралось мало, старих кадровиків, і директор не всіх пізнавав, такі стояли бородаті (Ю. Янов., Мир, 1956, 258).
2. Військовослужбовець кадрових військ. — Кадровик я, кадрову служу. А прізвище моє Решетняк. Восени був би дома, якби оце не війна (Гончар, Людина.., 1960, 102); Люди відчували себе незручно у військовій формі, обмотки обвисали, гімнастерки халабудились. Кадровики відрізнялися військовою виправкою (Тют., Вир, 1964, 307).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 69.