КАЗАНО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до казано́к. Вітер віє-повіває, Казаночок закипає (Щог., Поезії, 1958, 62); У казаночку клекотіла каша (Донч., II, 1956, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 70.