КАЗА́ТИСЯ, ка́жеться, недок., безос.
1. Те саме, що говори́тися 1; мовитися. [Печариця:] От ти вже й розсердився! Чого, брате, іноді не кажеться? (Мирний, V, 1955, 154); Краєвиди входять до діалога, як паузи такої розмови, де не кажеться всіх слів (Ю. Янов., IV, 1959, 68).
2. Те саме, що оповіда́тися; розповідатися. Не так-то хутко діється, як швидко в казці кажеться (Укр.. казки, 1951, 197).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 71.