КАЙМА́, и, ж. Те саме, що облямі́вка; лямівка, обвідка. Шила [дівчина] йому хусточку з каймою (Щог., Поезії, 1958, 122): Була вона одягнута, як належало, — у білій сукні тонкого шовку з срібними пальметами по всій тканині, облямованій широкою темною каймою (Скл., Святослав, 1959, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 73.