КАЛАТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до калата́ти 1, 2. Ніхто не чув, як калатнув дерев’яний замок в сінешніх дверях (Фр., V, 1951, 440); Враз при фіртці калатнув розбитий дзвоник (Коцюб., І, 1955, 287).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 75.