КАМЕРГЕ́Р, а, ч. У дореволюційній Росії та в деяких монархічних державах — придворний чин вищого рангу, а також особа, що має цей чин. Василь Семенович хвастає було, що його батько в дворці був як свій чоловік; а Петро Степанович.., сам камергер, сам покуштував того дива (Мирний, II, 1954, 107).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 82.