КА́МКА, и, ж.
1. (Lostera marina L.). Морська трава. Поперед матні котились цілі покоси морської трави, камки (Н.-Лев., II, 1956, 228).
2. заст. Головний жіночий убір. Зелена сукня слід замітає, золотий перстень на руці сяє, перлова камка голову клонить (Чуб., III, 1872, 318).
КАМКА́, и́, ж. Старовинна іранська шовкова тканина з кольоровими візерунками. З предметів розкоші [з Росії на Україну] привозились дороге хутро, особливо соболине, дорогі тканини — кармазини й камки (Іст. УРСР, І, 1953, 285).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 84.