КАНА́ЛІЯ, ї, ж., розм., лайл. Про підступну, хитру людину; шельма, пройдисвіт, шахрай. — Ось, бачте, при медалі я,— Кричав Рябусь поміж людей,— А не якась каналія (Воронько, Тепло.., 1959, 55); // Про спритну, хитру тварину. [Горнов:] Сторожкі, каналії [качки], і на півтораста ступенів не підпустили (Кроп., І, 1958, 396).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 86.