КАНА́ПКА, и, ж. Зменш. до кана́па. Вона впала — сіла на оксамитову канапку (Н.-Лев., IV, 1956, 235); Леся напівлежала на вузенькій канапці, переглядала щойно куплені газети (М. Ол., Леся, 1960, 176).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 87.