КАНА́ТИК, а, ч. Зменш. до кана́т. Антена перетнула ніч. Упали на тонкий канатик Світи громохкі і сумні (Перв., І, 1958, 97).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 87.