КАНТА́РКА, и, ж., діал. Вуздечка. Підводились коні, бряжчали ланцюгами кантарок, почувши світанкову метушню конюхів (Кучер, Квітує жито, 1938, 66).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 89.