КА́НТОР, а, ч.
1. Півчий, соліст хору в католицькій і протестантській церквах; // Головний співак у синагозі.
2. Шкільний учитель церковного співу й музики в Німеччині.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 90.