КАНЦО́НА, и, ж.
1. Ліричний вірш особливої форми, що набув великого поширення в італійській і провансальській поезії доби середньовіччя та Відродження. На оченьки милої любки дивні — Я гарні складаю канцони (Л. Укр., IV, 1954, 81).
2. Лірична пісня, що походить від італійської народної пісні.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 91.