КАНІ́КУЛИ, кул, мн. Перерва в заняттях у навчальних закладах, що надається учням, студентам для відпочинку; вакації. Захотілося йому побачити їх долю, їх горе: чим живе і чим дише сей люд. І… поїхав Петро на.. свої канікули не до батька-матері,— поїхав у місто П… (Мирний, І, 1954, 353); Дуже мені прикро, що тобі так не вдалися твої канікули. Замість одпочинку мала стільки клопоту і роботи (Коцюб., III, 1956, 362); Двадцять дев’ятого грудня учнів відпустили на новорічні канікули (Донч., V, 1957, 459).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 88.