КАОЛІ́Н, у, ч. Біла вогнетривка глина, що використовується для виготовлення фарфорового та фаянсового посуду, у паперовому виробництві тощо; порцелянова глина. З каоліну виготовляється переважна більшість фарфорових, фаянсових, керамічних виробів. Застосовується він в алюмінієвій, гумовій, кабельній, целюлозно-паперовій промисловості (Роб. газ., 11.VIII 1965, 1); Тут [на Київщині й Житомирщині ] знаходяться багаті родовища каолінів (Цюпа, Україна.., 1960, 148).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 91.