КАПА́РСТВО, а, с., розм., рідко.
1. зневажл. Погана праця; партацтво. [Завадський:] Роботою не всі догодили. Одним словом, капарство вийшло (Фр., IX, 1952, 374).
2. Злиденне, нужденне життя; злидні.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 92.