КАПЕЛЮ́ШОК, шка, ч. Зменш. до капелю́х 1 і капелю́ш; брилик. На голові в неї був дешевенький солом’яний чорний капелюшок (Н.-Лев., IV, 1956, 276); Скинув капелюшок, спітнілий лоб рукавами сорочки витер (Головко, І, 1957, 183); Строгий синій костюм і високий капелюшок того ж кольору гарно відтінювали її округле обличчя (Жур., Вечір.., 1958, 406).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 92.