КАПЛУ́Н, а́, ч.
1. Кастрований півень, якого відгодовують на м’ясо. Заріжу я нині Каплуна (Чуб., V, 1874, 1153); — Був-був когут, а потому зістав каплуном! (Фр., II, 1950, 87); * У порівн. Здоровий, непомірної сили, червоний, як каплун, в козацькому жупані, при зброї — козак хоч куди! (Кач., Вибр., 1953, 132).
2. рідко. Їжа з м’яса такого півня. — Може, каплуна зробити? — Каплуна, кажеш? Зроби, жінко. Дуже це хитра страва (Стельмах, І, 1962, 380).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 95.