КА́ПЛЯ, і, ж. Те саме, що кра́пля. Заблищали над щедрою нивою Каплі дощу, наче зерна пшениці (Шпорта, Вибр., 1958, 54); Череп’яний каганчик.. з каплею.. олії на дні ледве блимав у темному кутку (Мирний, IV, 1955, 286); — Відпочинку б хоч каплю мені, За мій довгий пекельний одбуток (Граб., І, 1959, 237); [Милевський:] Може б їй дати що для заспокоєння. Я принесу капель (Л. Укр., II, 1951, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 95.