КА́ПОСНИЙ, а, е, розм.
1. Який завдає прикрощів, з яким пов’зані неприємності; поганий. Карпо загадував людям на роботу і попереду усього звелів скопать той капосний горбик на горі (Н.-Лев., II, 1956, 367); Капосне ластовиння на переніссі могло зашкодити їй [Марині] (Дмит., Наречена, 1959, 149); — Марнуємо час, батьку, — заговорив.. осаул, озираючи вороже стовпище. — Коли б не довелося накивати п’ятами на ці капосні Бендери (Добр., Очак. розмир, 1965, 232); // Неприємний. Дуже б я хотіла дістатись до Вашої Азії, може, й дісталась би, якби не ті капосні слабості (Л. Укр., V, 1956, 31); Я більшу частину того капосного боргу, про який писав, виплатив (Сам., II, 1958, 478).
2. Який робить погані, підступні вчинки, неприємності або здатний на них; шкідливий. — Не кажіть нічого! То не люди добрі, то гадюки капосні! (Мирний, IV, 1955, 220); Не було листа нині від тебе. То, певно, капосна пошта робить (Коцюб., III, 1956, 178); Стигнуть у вас у садку вишні… А птиця капосна насідає, викльовує… Не набігатися, не накишкатися… (Вишня, І, 1956, 126).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 96.