КАПО́Т, а, ч.
1. заст. Жіночий хатній одяг вільного крою: халат. Були [у пеклі].. в капотах, Були всі грішні жіночки (Котл., І, 1952, 142); Софія Петрівна.. в свіжім літнім капоті, уже тримала в руці срібний ополоник (Коцюб., II, 1955, 385); Перед Ольгою виросла постать жінки у бавовняному капоті (Рибак, Час.., 1960, 410).
2. техн. Відкидна покришка, що прикриває мотор або якийсь механізм у машині й запобігає проникненню пилу, вологи тощо. Шофер замовкає, стоїть, одвернувшись, потім підіймає капот машини, нахиляється до мотора (Ю. Янов., II, 1954, 184); Барабан [молотильного апарата комбайна] зверху закрито капотом, що складається з швидкознімної покрівлі й двох стінок (Зерн. комбайни, 1957, 117).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 96.