КА́ПЦІ, ів, мн. (одн. ка́пець, пця, ч.). Легкі туфлі, переважно для хати. Його одіж — то латка на латці.. На ногах із онуч старих капці (Фр., XIII, 1954, 134); А дід бабці купив капці, та короткі були, то втяв пальці (Сл. Гр.); Стара господиня мовчки ходила коло них, важко ступаючи набряклими ногами в капцях (Кол., Терен.., 1959, 50); // Вид легкого взуття на Сході. Татари скидали капці, закачували штани й ставали до помочі (Коцюб., І, 1955, 391).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 98.