КАПІ́ТУЛ, у, ч.
1. церк. Духовна колегія при католицькому або англіканському єпископі. Коперник жив в Ольштині.. і був управителем володінь вармійського капітулу (Веч. Київ, 5. VIII 1971, 4).
2. іст. Збори членів чернецького або рицарського ордену, а також його керівний орган. [Анна:] Ви йдете? [Командор:] Так, на раду капітулу, як часом запізнюся, то не ждіть (Л. Укр., III, 1952, 382); // Приміщення, де відбувались такі збори.
3. У дореволюційній Росії — установа, що займалася нагородженням орденами. 1797 р. Павло І створив «Капітул російських орденів» — установу, що відала всіма нагородними справами (Наука.., 7, 1967, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 94.