КАРАКА́ТИ, ів, мн., діал. Короткі чоботи. Присадкуватий і жилавий, він стояв.. в зеленому галіфе й рудохалявих каракатах (Смолич, День.., 1950, 241).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 100.