КАРАКУВА́ТИЙ, а, е. Те саме, що карака́тий. Тут кінець ріденького, занедбаного садка, далі пішли чагарники, каракуватий березнячок (Кол., На фронті.., 1959, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 100.