КАРАНТИ́ННИЙ, а, е.
1. Стос. до карантину (у 1 знач.), пов’язаний з ним. Щоб якнайдовше вберегти.. кущі від зараження, треба застосовувати карантинні й агрономічні заходи (Наука.., 2, 1957, 22); Карантинний строк; Карантинне посвідчення; // Який вимагає застосування карантину.
2. Прикм. до каранти́н 2. Далеко-далеко на ріжку в карантинній пристані тихо повертався ліхтар на маяку (Н.-Лев., V, 1966, 141).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 101.