КАРАПУ́З, а, ч., жарт. Про маленького хлопчика; маля. Коли який-небудь найтихіший карапуз, утерши рукавом носа, брався до сусідового чуба, вона [Галя] тільки вичитувала винуватому наставлення (Вас., І, 1959, 118); Виманений окрайцем, з печі на лежанку спустився, нарешті, сам Василько, білоголовий, лобатий карапуз (Гончар, II, 1959, 141).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 101.