КАРА́СИК, а, ч. Зменш.-пестл. до кара́сь. Як тільки зробиться темненько, Лисиці й шле [Щука] то щупачка, То сотеньку карасиків живеньких, Або линів гарненьких… (Гл., Вибр., 1951, 43); [Малоштан:] Та ось… (Показує відерце). На борщ.. Десять карасиків піймав (Мик., І, 1957, 56).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 101.