КАРЕ́ТНИК, а, ч., заст. Стельмах, що робить карети. Поступив [хлопець] потім до каретника, але місяців через три одсилає і каретник, бо роботи не було (Панч, II, 1956, 451).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 105.