КАРМІ́Н, у, ч. Яскраво-червона фарба, яку добувають із кошенілі. В жанрових картинах.. він часом уживає кармін (Коцюб., II, 1955, 433); Фруктово-ягідну суміш звичайно підкрашують карміном, амарантом (Технол. пригот. їжі, 1957, 211); * У порівн. Циганські кучері, крізь них мідяні скроні.. і губи, мов кармін (Сос., І, 1957, 325).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 108.