КАРТА́ЦЬКИЙ, а, е, заст. Картатий. Плахта на ній картацька, черчата [червчата], ще материнська — придана; тепер вже таких не роблять (Кв.-Осн., II, 1956, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 110.