КАРТЯ́РКА, и, ж. Жін. до картя́р. Чує він, що є у царя дочка — велика картярка. Подумав собі: «Піду до неї бавитись у карти» (Калин, Закарп. казки, 1955, 157).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 113.