КА́СТА, и, ж.
1. В Індії та інших країнах Сходу — замкнена суспільна група, члени якої зв’язані походженням, заняттям та своїм правовим станом. В Індії були стани — касти, наприклад, жерців, воїнів, селян (Нова іст., 1956, 21).
2. перен. Замкнена суспільна група, що зберігає свою відокремленість і привілеї. Він був руський патріот, типовий представник того старого попівського патріотизму, що бачив націю виключно в попівській касті (Фр., VIII, 1952, 34); Життя попівське так ув’язнене в одвічні рами, так опреділене [визначене] на багато літ уперед. Прикріплене до непорушної доктрини, робить і саму касту непорушною (Хотк., II, 1966, 352); Офіцерський склад царської армії залишився майже цілком дворянським і являв собою особливу касту, яка різко відрізнялася від солдатської маси (Іст. УРСР, І, 1953, 482).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 115.