КАСТРУ́ЛЯ, і, ж. Металевий посуд (переважно циліндричної форми) для варіння страви. На тривалих зупинках вона варила суп у каструлі, позиченій у кухаря (Ткач, Крута хвиля, 1956, 77); Ганна Сильвестрівна встигла тим часом наставити вже окропу, і коли вода забулькотіла, виклала на підситок перший десяток вареників і почала по одному кидати їх в каструлю (Сенч., На Бат. горі, 1960, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 116.