КАСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех.
1. Анулювати, відміняти що-небудь. В той самий день він підписав декрет, що він касує і тортури, й страту в своїй державі (Л. Укр., II, 1951, 186); — Товаришу гвардії лейтенант,— наполягає на своєму Денис,— ви ж не можете через мою голову касувати мої накази (Гончар, І, 1954, 40).
2. рідко. Те саме, що ліквідува́ти. Калинович відповів, що все ще не має постійного заняття, бо державну бухгалтерію касують і реорганізують (Фр., VI, 1951, 355).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 116.