КАТАПУ́ЛЬТА, и, ж.
1. Старовинний військовий пристрій для кидання важкого каміння, загострених колод під час облоги фортець. В римському війську застосовувалися різні механічні пристрої. Серед них були метальні знаряддя для кидання у ворога стріл та каміння (катапульти, балісти та інші) (Іст. стар. світу, 1957, 151); Не помагали нападникам ні пристінні штурмові вежі, ні стінобитні тарани, ні катапульти (Загреб., Диво, 1968, 263).
2. ав. Механізм для старту (виштовхування) літака з палуби авіаносця та інших злітних майданчиків. Літак злетів з катапульти, і в першу мить колеса його майже черкнулися об асфальт (Собко, Зор. крила, 1950, 134); // Механізм для викидання людини, тварини, вантажу з літака, ракети, космічного корабля під час аварії тощо. З швидкісних літаків стрибають тепер з допомогою катапульт (Веч. Київ, 18.I 1957, 4); Під час падіння ракети на Землю собаки викидались з допомогою катапульти (Наука.., 2, 1960, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 117.