КАТАФА́ЛК, а, ч. Похоронна колісниця для труни. Страшно і вдень їм сумних катафалків, чорної ризи, і ладану, й мар (Л. Укр., І, 1951, 249); Труну несли гімназисти на плечах, катафалка чи дрогів не було зовсім (Смолич, II, 1958, 119).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 118.